Допоможіть скласти казку про лисицю і вовка 1 клас

Допоможіть скласти казку про лисицю і вовка 1 клас

  • Жили собі дід та баба. Дід каже бабі:

    - Ти, баба, печи пироги, а я запряжу сани, та поїду за рибою.

    Наловив риби і везе додому цілий віз. Ось їде він і бачить: лисичка згорнулася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз з воза, підійшов до лисички, а вона не ворохнется, лежить собі як мертва.

    - Ось буде подарунок дружині, - сказав дід, взяв лисичку і поклав на віз, а сам пішов попереду.

    А лисичка улучила час і стала викидати легенько з воза все по рибку да по рибку, все по рибку да по рибку. Повибросіла всю рибку і сама пішла.

    - Ну, стара, - каже дід, - який комір привіз я тобі на шубу!

    - Де?

    - Там, на возі, - і риба і комір.

    Підійшла баба до воза: ні коміра, ні риби - і почала лаяти чоловіка:

     - Ах ти! Такий-сякий! Ти ще надумав обманювати!

    Тут дід збагнув, що лисичка-то була не мертва. Погоревал, погоревал, так робити нема чого.

    А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорогу і їсть собі. Приходить до неї сірий вовк:

    - Здрастуй, сестро!

    - Здрастуй, братику!

    - Дай мені рибки!

    - наловити сам та й їж.

    - Я не вмію.

    - Ека, адже я ж наловила! Ти, брате, йди на річку, опусти хвіст в ополонку, сиди та примовляй: «Ловися, рибко, і мала і велика! Ловися, рибко, і мала і велика! »Рибка до тебе сама на хвіст начепити. Так дивись сиди довше, а щось не наловиш.

    Вовк і пішов на річку, опустив хвіст в ополонку і примовляє:

    - Ловись, рибко, і мала і велика!

    - Ловись, рибко, і мала і велика!

    Слідом за ним і лисиця з'явилася: ходить близько вовка та прічітивать:

    - Ясні, ясні на небі зірки!

    - Мёрзні, мёрзні, вовчий хвіст!

    - Що ти, лисичка-сестричка, кажеш?

    - То я тобі допомагаю.

    А сама шахрайка щохвилини твердить:

    - Мёрзні, мёрзні, вовчий хвіст!

    Довго-довго сидів вовк у ополонці, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморожувало; пробував було піднятися; не тут то було!

    «Ека, скільки риби привалило - і не витягнеш!» - думає він.

    Дивиться, а баби йдуть за водою і кричать, побачивши сірого:

    - Вовк, вовк! Бийте його! Бийте його!

    Прибігли і почали бити вовка - хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвіст і пустився без оглядки бігти.

    «Добре ж, - думає, - вже я тобі відплачу, сестриця!»

    Тим часом, поки вовк віддувався своїми боками, лисичка-сестричка захотіла спробувати, чи не вдасться ще що-небудь стягнути. Забралася в одну хату, де баби пекли млинці, та потрапила головою в діжку з тестом, вимазалася і біжить. А вовк їй назустріч:

    - Так-то вчиш ти? Мене всього наколоти!

    - Ех, Волчик-братику! - каже лисичка-сестричка. - У тебе хоч кров виступила, а у мене мозок, мене болючіше твого прибили: я насилу плентаюся.

    - І то правда, - каже вовк, - де вже тобі, сестро, йти, сідай на мене, я тебе довезу.

    Лисичка сіла йому на спину, він її і повёс.

    Ось лисичка-сестричка сидить, та потихеньку і каже:

    Битий небитого везе,

    Битий небитого везе!

    - Що ти, сестро, кажеш?

    - Я, братику, кажу: «Битий битого везе».

    - Так, сестро, так!

  • Жив був вовк та ліса.Волк нашё м'яса а лисиця відчула его.Ліса відвернула волка'а сама м'яса сховала

You may also like

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

+ 80 = 88